я дивлюсь на тебе.
бачу недостатньо чітко — ніби крізь матове чи запотіле скло. тому я домальовую. заповнюю прогалини деталями, витягнутими з власних мрій, страхів, очікувань.
та щоразу — те саме. чим довше дивлюсь, тим чіткіше бачу. бачу справжнє. бачу тебе.
реальність інша. відчуваю, ніби мене обманули. розчаровуюсь. у люті розбитих ілюзій відштовхую тебе й замикаюсь.
не думаю, що твоя реальність була поганою. просто вона не була тією, якою мала б бути.
чи це твоя провина? вже не важливо. я все проаналізую, зроблю висновки. це досвід. я запам’ятаю його й залишу в собі — під замком.
з часом я заспокоюсь і спробую знову, не розуміючи, що щоразу, коли відкриваюся і повертаю ключ, вивільняю ті самі «висновки, досвід, очікування».
вони — отрута, що заповнює мене до самих країв і розливається.
змінює сприйняття. спотворює картинку. опускає перед очима матове скло.
я дивлюсь на тебе.
*кулон — кераміка, ручна робота Sher.
*чокер — екошкіра, всередині м'яка, бо до себе — ніжно
*фурнітура — метал.
*регулюється за розміром, підійде на обхват шиї від 30 см до 39 см
{чокер існує в єдиному екземплярі. проте, ми втратили ключ, то ж, це серце замкнене назавжди}