іноді обраний еліксир виявляється солодким токсином..
те, що мало підтримувати, надихати, дарувати кохання або зцілювати — діє не так, як обіцяно.
отрутою, яку ми обрали самі.
іноді — заплатили за неї. іноді — боролись за останню баночку.
спочатку нічого не відчуваємо.
згодом — нестачу повітря, обмеження в рухах, дискомфорт, наче на шиї щось затягується.
руки тягнуться послабити, але торкаються тільки шкіри.
переконуємо себе: проблема не в еліксирі (там гарний склад! до того ж ми стільки за нього віддали!).
може, не те дозування? не той час?
може, порушили умови зберігання?
ну не могли ж ми, з-поміж сотень баночок, обрати саме ту, що нас труїть.
виправдовуємо еліксир — бо не хочемо визнати залежність.
нестача повітря і тиск не такі критичні, як відмова від солодкого смаку.
приймемо ще. обережно. ми ж розумні. не багато.
ми вже з'ясували безпечну дозу.
чотири ковтки — до повної втрати себе.
перед вами — лічильник.
*кулон — ручна робота Sher, кераміка
*чокер — екошкіра
*фурнітура - метал (ланцюги, шипи, застібка)
*розмір регулюється - підійде на обхват від 28 см до 40 см
{без можливості повтору. та з таємницею, що розкривається тільки перед тими, хто тримає його в руках}